«ІДУ З ДИТИНСТВА ДО ТАРАСА»

Мета. Ознайомити учнів початкової школи з життєвим і творчим шляхом Кобзаря та традицією святкування дитячої книги в Україні; розвивати інтерес до читання, вивчення минулого нашого народу; виховувати шанобливе ставлення до минулого України, патріотизм.  

Обладнання. Святково прикрашений зал, портрет Т.Г.Шевченка, виставка творів Кобзаря, виставка дитячих малюнків «Малюємо за творами Т.Г.Шевченка»

Хід свята

Ведучий.  Доброго дня дорогі учні, вчителі, батьки! Ми раді вітати вас на нашому святі. Кожного року у нашій школі ми проводимо свято книги. Книга – одне з найбільших див, створених людиною. З книги  ми дізнаємося про минуле та день сьогоднішній, вона веде нас у захоплюючу подорож країною знань, розповідає про те, як вирощують хліб і зводять будинки, варять сталь і приборкують ріки. Як не можна жити без повітря, води та хліба, так не можна жити і без книги. Недарма і прислів’я є: “Хліб годує тіло, а книга – розум”.

Книжка… Для одних – це річ, як і тисячі речей повсякденного побуту для інших – данина моді, але для багатьох – це скарб неоцінний. 

Ведуча.   

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка!

Свято дитячої книги цього року ми вирішили присвятити Т.Г.Шевченку. Тож ,запрошуємо вас у царство мудрого й красивого,правдивого і цінного ,сильного й ласкавого,доброго й мужнього слова. Поезія це вогник,схожий на полум’я свічки ,що запалює душу людини.

Ведучий.

Який потрібно мати

В душі безсмертний цвіт,

Щоб хвилювати людство

І через сотні літ.

Яким зарядом треба

Наснажити слова,

Щоб пісня і сьогодні

Звучала як нова.

Нині – як і щороку – ми проводимо шкільне Шевченківське свято, аби не просто вшанувати пам’ять геніального поета, а й відчути його невмируще слово серцем, повірити йому, бо кому ж тоді ще вірити, як не Шевченкові, який життя своє віддав за Україну, за нас із вами, за те, щоб ми були вільними, гордими людьми.

Ведуча.

         Минуло вже багато з дня народження славного сина України, але в багатьох  українських родинах ви бачите прикрашений вишитим рушником портрет Кобзаря. Він  -  як   член сім’ї , як найдорожча людина.

 У нашій хаті на стіні

Висить портрет у рамі.

Він дуже рідний і мені,

І татові і мамі.

Він стереже і хату  й нас,

Він знає наші болі.

Я добре знаю – це Тарас,

Що мучився в неволі.

Такий ріднесенький  -  дивись

Він мов говорить з нами,

Він на портреті мов живий,

Ось -  ось і вийде з рами.

Ведучий.

 В день народження Т.Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні, вшанувати великого Кобзаря. Давайте і ми з вами це зробимо у нашій святковій залі

(Учень та учениця підходять до портрета Шевченка.

Кладуть квіти, запалюють свічку. Повертаються на сцену і говорять)

Учень:

Хай палає свічка,хай палає,

Поєднає нас вона в цей час

Друзів голоси нехай лунають

Слово й музика нехай єднають нас

Учень:

Ти,Тарасе,сьогодні

Нас зібрав докупи

І зійшлися у цій залі

Шевченка онуки

Учениця:

Я, маленька українка,

Вісім років маю,

Про Тараса Шевченка

Вже багато знаю

Учень:

Спи спокійно Тарасе!

Нащадки твої

Словом шани й любові і тебе пом’янули

І народи Вкраїни

Заповітів священних твоїх не забули.

Ведуча.

Він був сином мужа, а став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, а вказав нові світи і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської  муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в щастя для нього самого.

Думи мої, думи мої,

Ви мої єдині,

Не кидайте хоч ви мене

При лихій годині

Страшно впасти у кайдани,

Умирать в неволі,

А ще гірше – спати, спати

І спати на волі  -

І заснути навік-віки,

І сліду не кинуть

Ніяково, однаково,

Чи жив, чи загинув!

Доле, де ти? Доле , де ти?

Нема ніякої!

Коли доброї жаль Боже

То дай злої ! Злої!

Ведуча.

Минуло багато років з дня народження Т.Г. Шевченка – славного сина українського народу, але й сьогодні як живий говорить він із своїми  наступниками. Його слово  живе між нами, гнівне і ніжне, полум’яне і міцне.

Учень:

Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня линеш, рідне слово

Ти наше диво калинове.    

Кохана материнська мово

Плекаймо в серці кожне

Прозоре диво калинове

Хай квітне червоно слово

В сім ї великій, вольній , новій.

Ведучий.  І на  оновленій землі, над ланами, широкими полями, вільними містами і селами як весняні води могутнього Дніпра  лине вічно жива в народі  слава великого Кобзаря.

Учень:

Ми  чуємо тебе, Кобзарю, скрізь століття

І  голос твій наш душі окриля.

Встав в новій красі скрізь лихоліття

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

Ведуча.

Для того, щоб кожен помилувався красою   слова великого Кобзаря, щоб зміг поринути у далекі минулі часи ми проведемо конкурс на кращого виконавця шевченківського вірша під  назвою «Іду з дитинства до Тараса».

Ведучий. Ось і підійшло до завершення наше свято. Але ще більше про життєвий шлях Т.Г.Шевченка ви можете дізнатися із книг. Бажаємо успіхів у пізнанні минулого нашого народу. До побачення!